Історія

У 1920-х роках на території колишніх дачних ділянок було засновано клінічний санаторій, якому до 1938 року надавались імена Чубаря и Семашко на честь славнозвісних медиків, а пізніше було присвоєно ім’я Валерія Чкалова. 

Найбільшою серед цих ділянок був маєток градоначальника Григорія Маразлі, де невдовзі після його заснування був відкритий великий парк, доступний для прогулянок всіх бажаючих. Сьогодні цей взірець садово-паркового ландшафтного мистецтва є парком-пам’яткою.

До маєтку Маразлі були додані дачі Г.І. Шехтера, О. Шехтер, родини Ашкеназі, Х. Сігала, М. Санца, П. Мерінга, Я. Новикова, О. Бродського і О. Пуриц. 

Частина з них збереглася до цього часу. Деякі — в задовільному стані і реконструйовані, інші в руйнівному. Через зсуви  не збереглася й так звана «нижня» дача Маразлі, розташована унизу теперішнього ботанічного саду. Її залишки зникли у 60-і роки. 

Однією з найцікавіших будівель на території санаторію була 40-метрова оранжерея, облаштована паровим опаленням, побудована архітектором Павлом Ульриховичем Клейном у 1889 році. Оранжерею прикрашав скляний купол під яким облаштований штучний грот. 

Поряд з оранжереєю знаходиться 7-поверховий спальний корпус санаторію, побудований у 60-х роках, спорткомплекс і басейн.

До 2008 року зберігалася найцікавіша інженерна будова санаторію – ліфт, що являв собою високу вежу, яка поєднувалася з санаторієм містком.

На жаль, славнозвісний ліфт зберігся лише на фотознімках.

З территорії санаторію до моря можна зійти звивистими дерев’яними сходинами, що мовби парять у повітрі на сталевих опорах. Їх побудовано одразу після зсуву у 1964 році, який зруйнував старі кам’яні сходи. Місцями ще можна побачити залишки кам’яних прольотів.

На території санаторію знаходиться й колишня дача Е. Шефтера.

Колишня дача Ашкеназі стала прикрасою санаторію імені Чкалова.

Також неподалік оранжереї розташована дача Г.І. Шехтера, яка, на жаль, сьогодні у занедбаному стані. 

Ще один спальный корпус побудовано у 1937-х роках.

Головна алея санаторію – провулок Верещагіна, веде від Французького бульвару до моря. В середині ХІХ сторіччя він був початком володінь Григорія Маразлі.

Праворуч алеї розташована колишня дача Олександра Абрамовича Бродського, купця І-ої гільдії і власника хімічного та миловарного заводів, казначея Новоросійського Товариства Заохочення конезаводства.

У цій будівлі сьогодні розташований корпус адміністрації санаторію.